Італійська компанія Fincantieri лідирує з планом розвитку Одеського порту, в той час як гіганти з Волл-стріт Blackstone, Carlyle і KKR намагаються відхопити собі шматок українського ринку. Про це пише Asia Times.
Fincantieri — найбільший суднобудівник Європи, що базується в італійському Трієсті, тихо працює над перетворенням непрацюючих державних суднобудівних заводів України в порту Одеси на надсучасний виробничий центр, який будуватиме одні з найсучасніших комерційних суден у світі.
Експансія в Одесу виглядає логічним наступним кроком для італійської компанії після її успіху в будівництві комерційних суден нового покоління для норвезької дочірньої компанії VARD в Тульчі, Румунія. Fincantieri працевлаштовує близько 4500 працівників у Тульчі та Браїлі, поблизу молдовського кордону.
Колись сонне туристичне місто Тульча в дельті Дунаю перетворилося на центр геополітичного інтересу, ставши головним транспортним вузлом для експорту української сільськогосподарської продукції після того, як росія захопила Азовське море.
Тульча також була в новинах, оскільки росія продовжує надсилати туди бойові безпілотники, щоб перешкоджати судноплавству. Вони перетинали кордон і падали на румунську територію — серйозна військова і дипломатична ескалація, враховуючи, що Румунія є членом НАТО і Європейського Союзу.
Однак російські дрони не змогли послабити прихильність Fincantieri до північно-східної Румунії і її планів щодо Одеси. Якщо вона реалізує план будівни
цтва суднобудівного заводу нового покоління в Одесі, то цілком може стати найбільшим іноземним інвестором в історії України.
МФК і страхова група Світового банку MIGA вже повідомили Fincantieri, що готові надати проєктне фінансування і страхування політичних ризиків, а Міжнародна фінансова корпорація розвитку США (US DFC) готова забезпечити страхування військових ризиків.
Як люблять зазначати фахівці з ринків, що розвиваються, ніхто не охороняє порожній банк; ресурси безпеки задіюються для захисту цінних активів, а не навпаки. Попри те, що компанія Fincantieri найбільш відома завдяки будівництву гігантських круїзних лайнерів на кшталт Carnival, вона також є великим підрядником у сфері військово-морської оборони.
Окрім будівництва фрегатів для ВМС США, Fincantieri нещодавно придбала у італійської оборонної компанії Leonardo компанію Whitehead Alenia Sistemi Subacquei S.p.A., яка, як повідомляється, здатна захистити Одеський порт від російських підводних човнів, морських безпілотників і торпед.
Плани Fincantieri, безумовно, є музикою для вух міністра фінансів України Сергія Марченка, який наразі просуває агресивну програму приватизації українських державних активів з метою лібералізації української економіки та зменшення її зовнішніх боргових зобов’язань, особливо тих, що належать державним підприємствам.
Fincantieri, разом з іноземними інвестиціями, зробленими в Одесу компанією Cargill та дубайським портом DP Port, дає надію на економічний ренесанс Одеси, якого не було з часів вільного порту в 1819-1859 роках.
У ролі віддалених багатих купців сьогодні виступають Стівен Шварцман, співголова та співзасновник американського гіганта прямих інвестицій Blackstone Inc, та Девід Рубенштейн, співзасновник і співголова Carlyle Group. Обидва були серед іноземних бізнес-лідерів, які зустрічалися з президентом України Володимиром Зеленським у січні минулого року в Давосі.
Шварцман може бути призначений міністром торгівлі США під час другого президентського терміну Трампа, тоді як Рубінштейн може бути призначений міністром фінансів США або державним секретарем, якщо Камала Гарріс переможе на виборах.
Шварцман вже доручив своїм співробітникам спрямувати інвестиції в українські компанії приватного сектору, такі як гігант хмарних відеоігор Boosteroid. Рубенштейн, тим часом, використав свій значний політичний та економічний вплив, щоб заручитися підтримкою України серед американських та світових лідерів.
У той час як Україна фактично витіснила російський флот з Чорного моря, нові іноземні інвестиції від таких компаній, як Fincantieri, Blackstone, Carlyle і KKR, можуть допомогти перетворити у найближчі десятиліття постраждалу від війни країну на новий європейський центр.